<?xml version="1.0" encoding="utf-8"?>
<!-- If you are running a bot please visit this policy page outlining rules you must respect. http://www.livejournal.com/bots/ -->
<feed xmlns="http://www.w3.org/2005/Atom" xmlns:lj="http://www.livejournal.com">
  <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che</id>
  <title>Ratatoskr</title>
  <subtitle>sergio_che</subtitle>
  <author>
    <name>sergio_che</name>
  </author>
  <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/"/>
  <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom"/>
  <updated>2009-10-21T13:21:09Z</updated>
  <lj:journal userid="1284137" username="sergio_che" type="personal"/>
  <link rel="service.feed" type="application/x.atom+xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom" title="Ratatoskr"/>
  <link rel="hub" href="http://pubsubhubbub.appspot.com/"/>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:110581</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/110581.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=110581"/>
    <title>клетка для светляков</title>
    <published>2009-10-21T12:21:25Z</published>
    <updated>2009-10-21T13:21:09Z</updated>
    <content type="html">quo, сцуко, vadis. этого места уже нет вообще. &lt;br /&gt;что-то сдвинулось, выцвело в перечни, в незнакомое. &lt;br /&gt;видишь, и лифт вдруг встает на несуществующем этаже - &lt;br /&gt;есть у тебя, что выдохнуть? думка, светящееся насекомое? &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;тростниковое небо крутится, потрескивает на ветру - &lt;br /&gt;клетка для светляков, голова поминальной куклы, &lt;br /&gt;бредущей по скудной пустыне облака, клубящейся тьме, и вдруг &lt;br /&gt;больше не отличимой между другими огнями круглыми.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:110133</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/110133.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=110133"/>
    <title>муха</title>
    <published>2009-10-14T07:12:21Z</published>
    <updated>2009-10-14T19:13:19Z</updated>
    <content type="html">...дул ветер, бога не существовало, &lt;br /&gt;никто не ждал такой судьбы,&lt;br /&gt;ликуя, школьники писали: &lt;br /&gt;- Мы не рабы. Рабы. Не мы.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Смеркалось. Мама мыла раму,&lt;br /&gt;а из неведомой дали&lt;br /&gt;две женские ноги, упрямо&lt;br /&gt;стуча, по тротуару шли.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Всё ближе. &lt;br /&gt;...всё уже взорвалось,&lt;br /&gt;засушено среди страниц, &lt;br /&gt;распалось, найдено, и вялой &lt;br /&gt;осенней мухой видит вниз.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;1993</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:110075</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/110075.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=110075"/>
    <title>Ольга Сущева - "все проснутся в конце алфавита"</title>
    <published>2009-09-30T11:30:57Z</published>
    <updated>2009-09-30T12:27:31Z</updated>
    <content type="html">несколько текстов в переводе на украинский, сделанный &lt;span class='ljuser  ljuser-name_bolshenenado' lj:user='bolshenenado' style='white-space: nowrap;'&gt;&lt;a href='http://bolshenenado.livejournal.com/profile'&gt;&lt;img src='http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif' alt='[info]' width='17' height='17' style='vertical-align: bottom; border: 0; padding-right: 1px;' /&gt;&lt;/a&gt;&lt;a href='http://bolshenenado.livejournal.com/'&gt;&lt;b&gt;bolshenenado&lt;/b&gt;&lt;/a&gt;&lt;/span&gt; &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;a name="cutid1"&gt;&lt;/a&gt;&lt;b&gt;то ж ти кажеш, а то я чую&lt;/b&gt; &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;говорилося ж: мова - то лише вишкіл з тиші, гнів&lt;br /&gt;післяслів'я, немов підніжний спів невисталої криги,&lt;br /&gt;тобі сказати нічого, як і тебе мені почути ні-&lt;br /&gt;чим, окрім пригнічення, хіба панічним сміхом.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;вже стопалим полум'ям нас вітає з глибин земля&lt;br /&gt;з-під колодязно-вологої, запамороченої пітьми.&lt;br /&gt;зітруть зблизька нас, перемалюють звіддаля,&lt;br /&gt;не впізнаєш при збільшенні, хто там: ми - не ми.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;жодного, вартого оклику - зойком, чи на ім'я.&lt;br /&gt;тиша здичавіла у зашкалах болю за межею мови.&lt;br /&gt;а здалеку вже й байдуже, чи ти є. чи я.&lt;br /&gt;що тобі іван, що його корова.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;отож, малюють нас, підзабутих, то тих, то тих,&lt;br /&gt;з зайвими головами, початками та кінцями&lt;br /&gt;сплутаними, чорними, посміюючись з висоти,&lt;br /&gt;мовляв, повернуться тихцем та манівцями&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;i&gt;&lt;b&gt;товарищ, мы едем далёко, далеко от этой земли&lt;/b&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;говорилось же: речь - упражнение в тишине,&lt;br /&gt;наступающей после слов, поющей железным эхом,&lt;br /&gt;тебе нечего мне сказать, и услышать тебя мне не-&lt;br /&gt;чем, как немотою сквозной, слабоумным смехом.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;многопалое пламя машет руками внутри земли&lt;br /&gt;под колодезной, воглой, беспамятной темнотою,&lt;br /&gt;нас сотрут вот здесь, а нарисуют уже вдали,&lt;br /&gt;проигравших в деталях, хотя посмотри - не стоит&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;ни один человек ни любое их множество ни&lt;br /&gt;упоминанья, ни собственной речи в дикой&lt;br /&gt;тишине за границами боли, а глянут вниз -&lt;br /&gt;что иван им, что табурет, что тигор.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;вот и рисуют нас, забывая то этих, то тех,&lt;br /&gt;с лишними головами, членами, с лампочками в глазах,&lt;br /&gt;с заштрихованной памятью, стоящих на пустоте&lt;br /&gt;с деревьми и домами, и яростным небом за.&lt;/i&gt; &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;b&gt;прокинься&lt;/b&gt; &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;прокинься в глушині, у передзвоні між&lt;br /&gt;двох згарищ - прохололе з неспалалим, -&lt;br /&gt;помешкань сонця, в пнутих скидах змій &lt;br /&gt;веселки, в засвітах на водяній опалі.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;ми - витоптаний сніг. простіше намести &lt;br /&gt;нас заново ніж визволяти знову&lt;br /&gt;із чотирьох стихій, зів'ялі пелюстки&lt;br /&gt;збирати у суцвіття, лити мову&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;в каміння та вогонь, в пітьму та шепіт риб,&lt;br /&gt;де хмари визрівають для безодні,&lt;br /&gt;розблідлої над хижами між криг,&lt;br /&gt;стежками босими та часовим болотом&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;i&gt;&lt;b&gt;водяное колесо&lt;/b&gt; &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;проснись в глухом пути, в звучащей точке меж&lt;br /&gt;двух вянущих уже , еще не расцветавших&lt;br /&gt;домов зари - смотреть на радуги из змей,&lt;br /&gt;свет желтый, водяной из туч многоэтажных.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;мы словно грязный снег. нас проще сделать вновь,&lt;br /&gt;чем вызволять из четырех стихий обратно&lt;br /&gt;дурные формы, речь, ушедшую давно&lt;br /&gt;сквозь камень и огонь, и воздух кровожадный&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;в подземные моря, где тьма да песни рыб,&lt;br /&gt;где зреют облака, чтобы стоять над бледной,&lt;br /&gt;исчерканной землей - с домами из коры,&lt;br /&gt;босыми тропами и временем бесследным.&lt;/i&gt; &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;b&gt;Веселка&lt;/b&gt; &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;занедУжаєш - рІжуть тебЕ на частИни, аж, глИп -&lt;br /&gt;усерЕдині пОрожньо: трОхи перЕляку.. щО ж там&lt;br /&gt;понадбИвано тАк, нІби плЯшка поблИскує.. вглИб -&lt;br /&gt;тм'яне сЯйво зелЕним чи синім, рудим або жовтим.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;хтось прихОдить та рІже - то правду в облИччя, то м'Яз,&lt;br /&gt;в заребЕрних лакУнах відшУкує дОказ, причЕтність -&lt;br /&gt;для небЕсних догАн або звІльнення від повсякчАс&lt;br /&gt;неминУчого вИбору чисел на бісій рулетці.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;так затИсне краЇ, брякне вИрок - чи рак, чи любов,&lt;br /&gt;перекрУтить, мов пАсма, усі кольорИ у видАтках,&lt;br /&gt;на всі вІстря і кИсті червоне - на листя, на кров..&lt;br /&gt;та насАмкінець - Ясність, і сАме таку, як спочАтку.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;i&gt;&lt;b&gt;радуга&lt;/b&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;заболевшего дяденьку режут на части врачи,&lt;br /&gt;ничего не находят, помимо опаски и жизни,&lt;br /&gt;что, как битая тара, хрустит и ломает лучи&lt;br /&gt;на зеленый и желтый, и тут же на синий и рыжий.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;приходящий к нам с правдой рискует не вспомнить кем был,&lt;br /&gt;запевающий песню закончить ее "...во саду ли,&lt;br /&gt;в огороде ли сильный сей гад малых сих соблазнил&lt;br /&gt;и плесать и молиццо ему со всей дури."&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;сцуко, это любофь - только стань как стекло, белый свет&lt;br /&gt;превращается в радужных змей и укусы печали,&lt;br /&gt;да все глубже вгрызается врач, и сияют в листве&lt;br /&gt;все ответы, как в самом начале.&lt;/i&gt; &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;b&gt;кудими&lt;/b&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;в роздертім полотні розштовханих узбіч -&lt;br /&gt;то креозот, то мідь, кудими залізниччя,&lt;br /&gt;болотяні вогні відчуження - юрбі ,&lt;br /&gt;видичавілих сіл лепрозородовічність&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;у стуготінні плину безсвіті безсоння&lt;br /&gt;та натщесерце тлінь, ні імені, ні тіла,&lt;br /&gt;раптово смертного з вагону вільну скроню&lt;br /&gt;відсивить далей палених несила,&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;біч-о-біч з тими, хто до глухова, тому,&lt;br /&gt;з ким до уганди, чи до карадагу&lt;br /&gt;все скиглить, бреше, дивиться в пітьму,&lt;br /&gt;що тре вікно - покликать бідолаху&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;i&gt;&lt;b&gt;тыгдымский экспресс&lt;/b&gt; &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Tоскливые поля, где воздух рвется вдоль&lt;br /&gt;железного тыгдым, вдоль креозота с медью,&lt;br /&gt;гнилушки диких сел с диеза на бемоль&lt;br /&gt;в гудящей темноте, на непонятном свете.&lt;br /&gt;Ни времени, ни мест, ни старости, ни сна,&lt;br /&gt;ни смерти натощак, ни имени, ни тела,&lt;br /&gt;и умерший в пути все едет, не узнав&lt;br /&gt;ни рек заиленных, ни далей онемелых,&lt;br /&gt;бок о бок с теми, кто в глухую кострому,&lt;br /&gt;в уганду черную, караганду больную:&lt;br /&gt;пьет, врет, идет курить, загнув губу окну -&lt;br /&gt;грохочущему тьмой, прижавшейся вплотную.&lt;/i&gt; &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;b&gt;перевод с русского-4&lt;/b&gt; &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;щоб не вкрали тебе уві сні, на повіках зобразиш два ока.&lt;br /&gt;власні мари не надто й тісні, не довічні, поляжеш в низ вод&lt;br /&gt;в зигмунд-парку, чи в карловій вирві, видих в палене пір'я, аж поки&lt;br /&gt;осоружна та далеч сумирна аж занадто старанно рот-в-рот&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;повертає в життєву наругу, в чудернацький цей атракціон:&lt;br /&gt;ріжеш жертву для свята, вода виливається з прірви у очі -&lt;br /&gt;чорна та гомінка, наче море розбурхане скаче із серЕдини в сон ,&lt;br /&gt;чи в тортури кидають на страту пом'янулих лихе проти ночі..&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;доведеться, почни відчувати безперервне мовчання углиб,&lt;br /&gt;мову тисячолітніх гігантів, в фосфоровому сяйві від слизу,&lt;br /&gt;мов змальований погляд і плинність вздовж часУ, де палаючих риб&lt;br /&gt;у пухлині пітьми зрине колір першим схлипом для подиху зблизька.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;i&gt;&lt;b&gt;хвост мелькнул убежала&lt;/b&gt; &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Чтоб тебя не украли во сне, нарисуешь глаза на веках.&lt;br /&gt;Тесный воздух собственных нетей не обступит, не заберет&lt;br /&gt;в зигмунд-парк или в карлово варево, где затхлые перья ветра -&lt;br /&gt;даль нехорошая, мглистая, добрая, оживляющая рот-в-рот -&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;да в такую жизнь, простигосподи, в индуистский аттракцион:&lt;br /&gt;режешь к празднику поросенка - хрипишь, и вода в глазах&lt;br /&gt;поднимается черная, гулкая, словно море, со всех сторон -&lt;br /&gt;над и под, и еще внутри - тот я сам, что поймать нельзя,&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;можно только почувствовать - этот гул, эту немую зыбь.&lt;br /&gt;Песни тысячелетних, огромных рыб, горящих фосфорной слизью.&lt;br /&gt;И взгляд, что кажется нарисованным, качается и скользит&lt;br /&gt;в темноте, закипающей цветом, говорящей, дышащей близко.&lt;/i&gt; &lt;br /&gt;&lt;br /&gt;спасибо&lt;br /&gt;земля тебе пухом</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:109609</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/109609.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=109609"/>
    <title>уннум в рязани</title>
    <published>2009-07-14T22:09:41Z</published>
    <updated>2009-07-14T22:16:34Z</updated>
    <content type="html">вот идет человек и его рязань человек и его нигде&lt;br /&gt;кистеперые рыбы стоят в глазах во внутричерепной воде&lt;br /&gt;тонут песни серебряных дев стада божий отжиг весь этот стафф&lt;br /&gt;растворяясь и не достигая дна также падает темнота&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;а потом белизне роговым шипом процарапываешь зрачки&lt;br /&gt;кистеперым уннумом стоишь потом и качаешся и молчишь&lt;br /&gt;ощущая как зрячая боль плывет к городам на чумной звезде&lt;br /&gt;скоро речь на лице прогрызет тебе рот из кириллицы и костей</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:109419</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/109419.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=109419"/>
    <title>репейник для ребера</title>
    <published>2009-07-10T12:58:49Z</published>
    <updated>2009-07-10T16:39:59Z</updated>
    <content type="html">облако ли проплывает типа облаком надо мной,&lt;br /&gt;пестрорядная речь, письма доброму никому.&lt;br /&gt;мышь летит в своей славе над тихо-зеленым дном&lt;br /&gt;нитями песен разбойничьих вышивая тьму.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;повиси вверх ногами, дождись с чем вернется звук:&lt;br /&gt;княженикой звезд, лукошком парчовых птиц,&lt;br /&gt;холодцом рыбьих далей - морем, сверкающую листву&lt;br /&gt;безымянных своих селедок поназвавшим уже почти.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;заплутавшая речь с залежалым письмом в зубах&lt;br /&gt;все бредет откуда-то, бредит, оглядывается, скользя&lt;br /&gt;по мосту из серебряных спин... а откроешь письмо, и ах -&lt;br /&gt;прочитать нельзя.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:108804</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/108804.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=108804"/>
    <title>кювета</title>
    <published>2009-06-24T08:27:20Z</published>
    <updated>2009-06-24T08:54:27Z</updated>
    <content type="html">на фоне гор, на фоне поэтичных&lt;br /&gt;иных красот, неважно - встанем чтоб&lt;br /&gt;оскалиться - но вылетает птичка,&lt;br /&gt;и вечность ударяет в лоб. &lt;br /&gt;и рвется время, как гнилой кукан&lt;br /&gt;нанизанных рыбешками событий,&lt;br /&gt;и вновь плывем, и светимся слегка&lt;br /&gt;в пустой воде, где ни войти, ни выйти.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;карасик жан, уклейка зульфия,&lt;br /&gt;уснувший сом, плотва под номерами,&lt;br /&gt;стрекозы, плавунцы, ватаги комарья -&lt;br /&gt;все уже кончилось, а здесь не умирают.&lt;br /&gt;кювета, озерцо, и сохнет на стекле &lt;br /&gt;прямоугольный мир, вот дата, мы с тобою&lt;br /&gt;уже из серебра, не плачь - лишь пожелтеть&lt;br /&gt;и выцвести способны, но не более.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:108655</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/108655.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=108655"/>
    <title>сорочья пряжа</title>
    <published>2009-06-21T15:43:04Z</published>
    <updated>2009-06-21T17:13:58Z</updated>
    <content type="html">очевидно больному нужен не врач, а другой больной.&lt;br /&gt;ешь правду, паси каюк, обводи себя протоплазмой,&lt;br /&gt;но ум как старая лошадь - идет когда слышит но,&lt;br /&gt;незряче, не просыпаясь, сквозь сны свои непролазные:&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;вот татарский бифштекс новостей, вот живая тьма&lt;br /&gt;течет по дымящимся улицам, а мы на случайных снимках&lt;br /&gt;выходим как есть - красноглазые, смазанные, словно снясь -&lt;br /&gt;снимаясь во сне - настырном, впивающимся повиликой.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;все как-будто на каменном облаке дышит туманом сад&lt;br /&gt;и бродячее белое дерево-дух посередине неба&lt;br /&gt;осыпается нами, бормочущей пылью, слюдяною тоской цикад,&lt;br /&gt;а ученые грамоте мыши и белки записывают все это.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:107954</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/107954.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=107954"/>
    <title>в петропавловске-камчатском полночь</title>
    <published>2009-03-29T22:11:27Z</published>
    <updated>2009-03-29T22:19:07Z</updated>
    <lj:music>The Logical Song</lj:music>
    <content type="html">человек всегда отпечаток, слепок какого-то места,&lt;br /&gt;выветренный след, изнанка воздушной ямы,&lt;br /&gt;страничка лоции, где "где-то" выглядит неизвестной&lt;br /&gt;суммой глубин, потоков; за обугленными краями,&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;ломкой, черной каймой продолжает гореть окно,&lt;br /&gt;какое-то дерево машет ветками, сладкий воздух&lt;br /&gt;преломляет свет, превращая тебя в одно&lt;br /&gt;безутешное зрение, обходящееся без мозга.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;а вода лежит на камнях как разумное вещество,&lt;br /&gt;синий уроборос, обвернувшийся вокруг мира,&lt;br /&gt;пожелтевшей карточки (это мой дом, а там вон твой)&lt;br /&gt;в неразборчивых надписях и цифири.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:107762</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/107762.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=107762"/>
    <title>механика</title>
    <published>2009-03-19T07:43:09Z</published>
    <updated>2009-03-19T09:59:25Z</updated>
    <content type="html">тихая поступь песка, города из стекла и дыма,&lt;br /&gt;где роятся незрячие голоса, где отовсюду ветер.&lt;br /&gt;небеса как слюда, за которой феб керосиновый,&lt;br /&gt;тарахтенье, одышка поршней, осей фальцеты.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;то прецессия, то нутация, то биение, то тряхнет&lt;br /&gt;землю так, что люд осыпается в небы голодные,&lt;br /&gt;в шестерни их и музыки, в океаны огней и вод,&lt;br /&gt;в их зверинцы горячечные, звездные хороводы.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;заслони нас пыль, раскаленное облако или снег,&lt;br /&gt;дождь из рыб или радуга из окалины и железа,&lt;br /&gt;от базедовой тьмы материнской, от света на самом дне&lt;br /&gt;нескончаемой жизни - единственной, бесполезной...</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:107300</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/107300.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=107300"/>
    <title>принадлежности для гадания</title>
    <published>2009-02-23T16:56:36Z</published>
    <updated>2009-02-23T16:56:36Z</updated>
    <content type="html">питиримом пришел из лавки, хотя уходил петром.&lt;br /&gt;серый кулек течет на землю мукой и солью, &lt;br /&gt;выводя: ты встретишся с нею и разрубленный топором,&lt;br /&gt;или скормленный гулям, не в этой, так в той юдоли,&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;где бездомные реки становятся воздухом синих рыб,&lt;br /&gt;ветром белых деревьев, цветущих живым неоном,&lt;br /&gt;серебристыми девами, светом, видимым как навзрыд&lt;br /&gt;сквозь горящую соль, из глубины бессонной.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;бей хвостом, пускай пузыри да жги радугу на спине,&lt;br /&gt;но открытая заново речь опять ниасилит сути,&lt;br /&gt;что плетет вас паучим узором то в воздухе, то на дне,&lt;br /&gt;или в белом луче, где все тоже наверно будет.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:107108</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/107108.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=107108"/>
    <title>веревочный дом</title>
    <published>2009-02-22T13:49:12Z</published>
    <updated>2009-02-22T13:49:12Z</updated>
    <content type="html">ничего не сбывается. обещанья плывут по ветру&lt;br /&gt;золотою колкою канителью, серебряной фальбалой,&lt;br /&gt;оступаясь в воздухе, выгорая в недобром свете,&lt;br /&gt;ловчей сетью, слюной арахны, с жужжащею головой&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;идущей от кокона к кокону, от глупца к слепцу,&lt;br /&gt;многорукая дева голодных сумерек, дрожь и шепот,&lt;br /&gt;и слова то зовут за облако, то растекаются по лицу&lt;br /&gt;уже почти человечьему, с глазами такими топкими,&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;что даже взгляд ее и тот уже пожирает заживо, &lt;br /&gt;а поцелуй вырывает из тела и превращает в пульс&lt;br /&gt;заполошных сердец ее, где свет через восемь скважин,&lt;br /&gt;в тень, текущую в лимфу ее слепую.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:106822</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/106822.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=106822"/>
    <title>кристаллизация</title>
    <published>2009-01-21T10:26:02Z</published>
    <updated>2009-01-21T10:26:02Z</updated>
    <content type="html">даже сны уже не выглядят настоящими&lt;br /&gt;даже думаешь что там не чувствуя головы&lt;br /&gt;скоро печаль свою медную нить потащит &lt;br /&gt;сквозь фильеры связок голосовых&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;что туда что потом оттуда везде не то&lt;br /&gt;но подземный вагончик все тащит сирых&lt;br /&gt;мухоглазый петров зашивает себя в пальто&lt;br /&gt;переходит в куколку дезертирует&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;чтоб потом растворившись в самом себе &lt;br /&gt;выпасть вновь практически в той же форме&lt;br /&gt;и стоять на скользком стеклянном дне&lt;br /&gt;задрав голову в синее розовое или черное</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:106519</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/106519.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=106519"/>
    <title>коготь</title>
    <published>2008-09-03T10:10:26Z</published>
    <updated>2008-09-03T19:22:08Z</updated>
    <lj:music>- Сверкающий мир, пирамида из ртути!</lj:music>
    <content type="html">мир не круглый. это несколько белых линий&lt;br /&gt;с метками лондон брюссель мухосранск мадрид&lt;br /&gt;ксанаду москва мачу-пикчу китеж под морем синим&lt;br /&gt;морось помех за которой кто-то медленно говорит&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;где вы гулкие города подводные колокольни&lt;br /&gt;биенье темного сердца под нависшею тишиной&lt;br /&gt;что ставит сапфировый коготь на горящие черным волны&lt;br /&gt;круглой крутящейся ночи не заполнимой сном</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:106436</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/106436.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=106436"/>
    <title>корундовый плуг</title>
    <published>2008-09-02T22:00:31Z</published>
    <updated>2008-09-02T22:00:31Z</updated>
    <content type="html">в перелетные сны головой,&lt;br /&gt;что ты вспомнишь, болтливая глина -&lt;br /&gt;нонпарель и петит дождевой,&lt;br /&gt;истлевающий свист соловьиный.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;чем оттуда покажется жизнь -&lt;br /&gt;парадиз, зиккураты из лавы,&lt;br /&gt;борозда, по которой визжит&lt;br /&gt;плуг из камня, стозевно и лайя.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;переливы виниловой тьмы,&lt;br /&gt;выдох-вдох в колком воздухе лютом,&lt;br /&gt;а спохватишься, где они мы -&lt;br /&gt;круглый мир, говорящие люди.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:106063</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/106063.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=106063"/>
    <title>ковер</title>
    <published>2008-08-11T21:46:19Z</published>
    <updated>2008-08-12T02:20:26Z</updated>
    <content type="html">говорю не смотри у любой красоты есть жильцы&lt;br /&gt;ткни в открытку где рай ну а там белоглазая ярость&lt;br /&gt;там рычащий ковер из существ там дымы ядовитой пыльцы&lt;br /&gt;прорастающей в мозг чтобы по облакам лучезарным&lt;br /&gt;потянулися воинства ангелы вышли на край&lt;br /&gt;надудели жнецов и пошли себе дальше мудилы&lt;br /&gt;и такое приволье что ну прям ложись помирай&lt;br /&gt;в тошноте словно смерть завязалась внутри и родилась</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:105812</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/105812.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=105812"/>
    <title>чорный робот</title>
    <published>2008-08-07T18:29:52Z</published>
    <updated>2008-08-07T18:29:52Z</updated>
    <lj:music>милая, убьем всех людей</lj:music>
    <content type="html">электрический ветер вращает пустых собак&lt;br /&gt;расцветают неверным холодным огнем предметы&lt;br /&gt;чорный бешеный робот свистит в жестяной кулак&lt;br /&gt;хроматический вздор нехорошая всеж примета&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;глубоко под землей продолжают ныть поезда&lt;br /&gt;семь слепых генералов белесо сидят над конвертом&lt;br /&gt;с истлевающим словом да тихо висит темнота&lt;br /&gt;рукокрылая тень в спертом воздухе их бессмертном&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;и вода заливая подвалы обходит их&lt;br /&gt;их обходят дозором крысы и робот чорный&lt;br /&gt;спит у них на пороге и зябнет такие сны&lt;br /&gt;страшно ему нестерпимо ему и здорово</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:105501</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/105501.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=105501"/>
    <title>не читал но уверен что</title>
    <published>2008-08-04T22:53:35Z</published>
    <updated>2008-08-05T06:45:06Z</updated>
    <content type="html">человек стоит на подземном перроне и видит, как из стены&lt;br /&gt;выходит черная надпись, собака с волочащейся цепью,&lt;br /&gt;двенадцать опоссумов - и зверь, у которого две спины,&lt;br /&gt;перестает ему думаться - потом он как будто слепнет,&lt;br /&gt;точнее вдруг прозревает и видит, как белая надпись ревет&lt;br /&gt;возле лица, останавливается, он заходит в нее как в поезд,&lt;br /&gt;а потом все стихает, лишь ветер подземный рвет,&lt;br /&gt;треплет глинистый воздух, на мазутном чаду настоянный.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:105390</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/105390.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=105390"/>
    <title>на водной глади</title>
    <published>2008-08-04T19:08:54Z</published>
    <updated>2008-08-04T19:22:20Z</updated>
    <content type="html">&lt;i&gt;Сулиме&lt;/i&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;словно вселенная сделана здесь, в одичавшей деревне -&lt;br /&gt;(долгие зимы вообще рукодельны): два синих пятна&lt;br /&gt;на розоватом овале и долгие ноги - суть дева,&lt;br /&gt;желтый квадрат в темноте - суть окно, что горит допоздна,&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;белка как рыжая клякса в зеленом игольчатом мраке.&lt;br /&gt;...якорь моряк запоздалый волочит, земля далека.&lt;br /&gt;рыбы выходят навстречу, затворами лязгают раки -&lt;br /&gt;прячут звезду под водой, не пускают домой моряка.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;бедный ложится на воду и плачет о дальних, печальных,&lt;br /&gt;беличьих диких лесах с деревенькой безумной той,&lt;br /&gt;где его дева по глади выводит окьян изначальный,&lt;br /&gt;полный нелепых чудовищ, с горящей из бездны звездой.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:104970</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/104970.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=104970"/>
    <title>прививка от столбняка</title>
    <published>2008-08-03T17:55:32Z</published>
    <updated>2008-08-03T17:55:32Z</updated>
    <content type="html">под небом синим, под небом розовым, под черным ли, золотым,&lt;br /&gt;под темно-зеленым донным с люминисцентными карасями,&lt;br /&gt;под небом из мха и усталого камня, из слежавшейся темноты -&lt;br /&gt;слоистой, с отпечатками глаз и листьев, секретиками стеклянными.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;небом с мутной фольгой золотой со спрятанными внутри:&lt;br /&gt;именами, головками одуванчиков, клятвами, отрезанной прядью,&lt;br /&gt;с чуром над и под, на сто лет вперед, и порез горит -&lt;br /&gt;а впереди молчат и стоят в темноте, молчат и подходят сзади.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;и вот уже наверху разворачиваются и вспыхивают дары -&lt;br /&gt;сбывшиеся сокровища, обещанья дождавшиеся срока&lt;br /&gt;под столбнячным стеклышком, что, вобщем-то, выглядит изнутри&lt;br /&gt;точно таким же - быстро темнеющим, с огоньками, совсем далекими.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:104915</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/104915.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=104915"/>
    <title>цитатник рхартмы</title>
    <published>2008-07-30T08:17:14Z</published>
    <updated>2008-07-30T11:30:54Z</updated>
    <content type="html">Слоящийся как дым, такой же серый шепот:&lt;br /&gt;из дома выйдешь, оглянешься - уже в топкой&lt;br /&gt;земле по крышу он, и сверху дерева.&lt;br /&gt;Как невысокий холм, где ни жильцов, ни духов,&lt;br /&gt;ни памяти в камнях. Потом вот так же рухнут&lt;br /&gt;и оплывут любовь, потом отец и мать,&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;отчизна хищная, и это я и то,&lt;br /&gt;их имена, их время - а потом с кустом,&lt;br /&gt;растущим на спине, уже по грудь в земле,&lt;br /&gt;вдруг просыпаешься: окно открыто в лето,&lt;br /&gt;никто не умирал, глаза болят от света,&lt;br /&gt;что, словно лодочка, качается на мгле.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:104450</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/104450.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=104450"/>
    <title>страшилка</title>
    <published>2008-07-28T20:05:53Z</published>
    <updated>2008-07-28T20:05:53Z</updated>
    <content type="html">Мама купила дочке на базаре желтые гольфики. У какой-то старушки, совсем дёшево. Вот одела она ей гольфики и пошли они гулять. Дочка стала жаловаться: "Мама, ножки болят.", но ничего, погуляли-погуляли, пришли домой. Стала мама снимать с дочки жёлтые гольфики, а под ними ничего нет, только косточки беленькие, обглоданные.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;2003</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:104316</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/104316.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=104316"/>
    <title>товарищ, мы едем далёко, далёко от этой земли</title>
    <published>2008-07-21T23:17:33Z</published>
    <updated>2008-07-22T05:15:13Z</updated>
    <content type="html">говорилось же: речь - упражнение в тишине,&lt;br /&gt;наступающей после слов, поющей железным эхом,&lt;br /&gt;тебе нечего мне сказать, и услышать тебя мне не-&lt;br /&gt;чем, как немотою сквозной, слабоумным смехом.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;многопалое пламя машет руками внутри земли&lt;br /&gt;под колодезной, воглой, беспамятной темнотою,&lt;br /&gt;нас сотрут вот здесь, а нарисуют уже вдали,&lt;br /&gt;проигравших в деталях, хотя посмотри - не стоит&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;ни один человек ни любое их множество ни&lt;br /&gt;упоминанья, ни собственной речи в дикой&lt;br /&gt;тишине за границами боли, а глянут вниз -&lt;br /&gt;что иван им, что табурет, что тигор.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;вот и рисуют нас, забывая то этих, то тех,&lt;br /&gt;с лишними головами, членами, с лампочками в глазах,&lt;br /&gt;с заштрихованной памятью, стоящих на пустоте&lt;br /&gt;с деревьми и домами, и яростным небом за.</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:104014</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/104014.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=104014"/>
    <title>асп. вспомнилось чо-то.</title>
    <published>2008-07-21T14:12:41Z</published>
    <updated>2008-07-21T15:02:09Z</updated>
    <content type="html">"АСПушкин - чиста первыйнах!"&lt;br /&gt;Защщитан слив. Езык годюка,&lt;br /&gt;и жжот как аццкий сотона,&lt;br /&gt;и прям в гнилое жжоццо, сцуко.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Мерцает плоть  небытия.&lt;br /&gt;Провадер оптику фтыкает&lt;br /&gt;в ево магилу. Нихуйа.&lt;br /&gt;Што, сильно здох? Ниатвичает.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;Фтыкайже дефкам под столом&lt;br /&gt;пока елозит сверху блюццо,&lt;br /&gt;езык свой гацкий - плоть веть дом&lt;br /&gt;ф катором призраки ибуцца.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;2005. "живые мыши"</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:103756</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/103756.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=103756"/>
    <title>разноцветные гуморы</title>
    <published>2008-06-30T10:50:27Z</published>
    <updated>2008-06-30T10:50:27Z</updated>
    <content type="html">любовь слепа словно птица с отрезанной головой&lt;br /&gt;словно дерево одетое молнией выжженное на сетчатке&lt;br /&gt;разноцветные гуморы движутся в теле сделавшимся толпой&lt;br /&gt;еле связанных человеков убогих непропечатанных&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;в голове ни царя ни властей ни престолов ни сил&lt;br /&gt;заметает ли светом стальной паутиной углы одиноких&lt;br /&gt;гулких каменных изб многоярусных нор где висит&lt;br /&gt;самоцветный паук раскаленной слезой восьмиокой&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;поменяйся с тенями и сказками тихо шурши по углам&lt;br /&gt;пока в центре горит сто какая-то серия вечности или лусия &lt;br /&gt;говорит все равно что альберто и оба идут по углям&lt;br /&gt;безутешно красивые</content>
  </entry>
  <entry>
    <id>urn:lj:livejournal.com:atom1:sergio_che:103621</id>
    <link rel="alternate" type="text/html" href="http://sergio-che.livejournal.com/103621.html"/>
    <link rel="self" type="text/xml" href="http://sergio-che.livejournal.com/data/atom/?itemid=103621"/>
    <title>слова поставленные рядом</title>
    <published>2008-05-28T13:27:41Z</published>
    <updated>2008-06-05T07:14:08Z</updated>
    <content type="html">слово подброшено в  воздух - прозрачный, рычащий силой.&lt;br /&gt;вот он, комок окровавленных перьев, очередь в воскресенье;&lt;br /&gt;вот белка, хвостатый ребенок, бросается с дерева в синий,&lt;br /&gt;кипящий соцветьями воздух, фрактальный хрусталь весенний.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;и в материковых снах со стекающим с неба цветом,&lt;br /&gt;выгнуты аурой, переходящей в фугу, минуя припадок,&lt;br /&gt;мы подобны прекрасным жукам, живущим на оба света,&lt;br /&gt;с лимфой, полной теней, с глазами как черная радуга,&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;как слюдяное окошечко, что красным керосиновым языком&lt;br /&gt;рассказывает забытье с облаками яростными, рычащими&lt;br /&gt;над землею, вполне безжизненной, где не началось ничего&lt;br /&gt;и уже ничего не кончится, пока не померк рассказчик.&lt;br /&gt;&lt;br /&gt;вот и эта часть света, браза, становится частью тьмы,&lt;br /&gt;солнце спит у себя в норе, под неровной корою будней -&lt;br /&gt;сплошь ходы да укромы, а пойдешь, как на свет, на смысл -&lt;br /&gt;пропадешь из людей, а точней, там людей не будет.</content>
  </entry>
</feed>
